Фармакодинаміка. Хлоргексидину дигідрохлорид є антисептиком, який чинить бактерицидну дію щодо грампозитивних бактерій, особливо до чутливих штамів Staphylococcus aureus – мікроорганізмів, які найчастіше пов’язані зі шкірними інфекціями. Меншою мірою хлоргексидину дигідрохлорид активний щодо грамнегативних патогенних мікроорганізмів. Деякі види Pseudomonas і Proteus є стійкими до хлоргексидину. Він має слабку активність щодо грибів і не є активним щодо вірусів.
Декспантенол, активний компонент препарату Пантенол Плюс, у клітинах шкіри швидко перетворюється на пантотенову кислоту і діє як вітамін. Але декспантенол має перевагу, бо швидше, ніж пантотенова кислота, абсорбується при місцевому застосуванні.
Пантотенова кислота є компонентом життєво необхідного коензиму А (СоА). У цій формі ацетилкоензим А (СоА) відіграє провідну роль у метаболізмі кожної клітини. Таким чином, пантотенова кислота є необхідною для формування епітелію і загоєння пошкоджених шкіри і слизових оболонок.
Фармакокінетика. Абсорбція хлоргексидину крізь непошкоджену шкіру не виявлена. У немовлят, яких купали у миючому 4 % розчині хлоргексидину глюконату, спостерігалися низькі концентрації хлоргексидину в крові (1 мкг/мл).
Про поширення хлоргексидину в органах та тканинах відомо мало, тому що всмоктування через шкіру мінімальне. При пероральному призначенні 300 мг у здорових дорослих Cmax в плазмі крові, що становить 0,2 мкг/мл, можна визначити через 30 хвилин.
Хлоргексидин після місцевого нашкірного застосування фактично не всмоктується. Після перорального застосування хлоргексидин майже повністю виділяється з калом.
Декспантенол швидко абсорбується шкірою. У клітинах шкіри швидко перетворюється на пантотенову кислоту та поповнює ендогенні запаси цього вітаміну.
У крові пантотенова кислота зв’язується з білками плазми крові (переважно β-глобуліном та альбуміном). У здорових дорослих концентрація становить приблизно 500–1000 мкг/л і 100 мкг/л у крові та сироватці крові відповідно.
Пантотенова кислота не розпадається в організмі і виводиться у незміненому вигляді. 60–70 % пероральної дози виводиться з сечею, решта – з калом. У дорослих із сечею екскретується
2–7 мг, у дітей – 2–3 мг на добу.