Склад
діюча речовина: моксифлоксацин; 1 мл розчину містить моксифлоксацину гідрохлориду 5,45 мг, що еквівалентно 5 мг моксифлоксацину;
допоміжні речовини: натрію хлорид, кислота борна, натрію гідроксид та/або кислота хлористоводнева концентрована (для регулювання рН), вода очищена.
Лікарська форма. Краплі очні.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, зеленувато-жовтий розчин.
Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються в офтальмології. Антибактеріальні засоби. Код АТХ S01А E07.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Механізм дії
Моксифлоксацин, фторхінолон четвертого покоління, пригнічує ДНК-гіразу та топоізомеразу IV, які необхідні для реплікації, відновлення та рекомбінації ДНК бактерій.
Механізм резистентності
Резистентність до фторхінолонів, включаючи моксифлоксацин, зазвичай виникає при хромосомних мутаціях у генах, що кодують ДНК-гіразу та топоізомеразу IV. У грам-негативних бактерій резистентність до моксифлоксацину може виникнути через мутації у mar (мультирезистентність) та qnr (резистентність до хінолонів) системах генів. Перехресна резистентність з бета-лактамами, макролідами та аміноглікозидами малоймовірна через різницю у способі дії.
Граничні значення
Європейським комітетом з визначення чутливості до антибіотиків (EUCAST) встановлено такі граничні значення мінімальної пригнічувальної концентрації (МПК) (мг/л):
Граничні значення in vitro використовують для прогнозування клінічної ефективності моксифлоксацину при системному застосуванні. Ці граничні значення можуть бути неприйнятними при застосуванні лікарського засобу місцево в око, оскільки при місцевому застосуванні використовуються більші концентрації та місцеві фізичні/хімічні умови можуть впливати на активність препарату у місці введення.
Чутливість
Розповсюдженість набутої резистентності може змінюватися географічно та у часі для відповідних видів мікроорганізмів, тому бажано мати місцеву інформацію щодо резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.
При необхідності слід звернутися за порадою до спеціаліста, якщо місцева розповсюдженість резистентності є такою, що активність моксифлоксацину, принаймні проти деяких видів інфекцій, є сумнівною.
ЧУТЛИВІ ВИДИ |
Аеробні грампозитивні мікроорганізми: види Corynebacterium, включаючи Corynebacterium diphtheriae Staphylococcus aureus (чутливі до метициліну) Streptococcus pneumoniae Streptococcus pyogenes Streptococcus групи viridans Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Enterobacter cloacae Haemophilus influenzae Klebsiella oxytoca Moraxella catarrhalis Serratia marcescens Анаеробні мікроорганізми: Proprionibacterium acnes Інші мікроорганізми: Chlamydia trachomatis |
УМОВНО РЕЗИСТЕНТНІ ВИДИ |
Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus (стійкі до метициліну) Staphylococcus, коагулазо-негативні види (стійкі до метициліну) Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Neisseria gonorrhoeae Інші мікроорганізми Відсутні |
РЕЗИСТЕНТНІ МІКРООРГАНІЗМИ |
Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Pseudomonas aeruginosa Інші мікроорганізми Відсутні |
Доклінічні дані щодо безпеки
У ході доклінічних досліджень ефекти після місцевого застосування в око спостерігалися тільки під час застосування дози, яка значно перевищувала максимальну дозу для людини, що вказує на незначну релевантність при клінічному застосуванні.
Як і при застосуванні інших хінолонів, моксифлоксацин також виявився генотоксичним in vitro у клітинах бактерій та ссавців. Можна робити припущення щодо порогового рівня генотоксичності, оскільки в значно більших концентраціях ці ефекти можуть призвести до взаємодії з бактеріальною гіразою та топоізомеразою ІІ у клітинах ссавців. Під час досліджень in vivo, незважаючи на високі дози моксифлоксацину, жодних доказів генотоксичності виявлено не було. Таким чином, терапевтичні дози для людини забезпечують адекватний рівень безпеки. Жодних ознак канцерогенної дії при доклінічних дослідженнях у щурів не спостерігалося.
На відміну від інших хінолонів, моксифлоксацин не продемонстрував жодних фототоксичних та фотогенотоксичних властивостей у ході розширених досліджень in vitro та in vivo.
Фармакокінетика.
Після місцевого застосування препарату Вігамокс®, крапель очних, моксифлоксацин абсорбувався у системний кровообіг. Концентрацію моксифлоксацину у плазмі відзначали у 21 досліджуваного: чоловіків і жінок, яким закапували лікарський засіб місцево в обидва ока 3 рази на день протягом 4 днів. Середнє статистичне значення концентрації Сmax та значення залежності час/концентрація (AUC) у плазмі становили 2,7 нг/мл та 41,9 нг·год/мл відповідно. Ці значення приблизно у 1600 та 1200 разів нижчі, ніж середні значення Cmax та AUC, про які повідомлялося після перорального застосування терапевтичних доз моксифлоксацину, що становили 400 мг. Період напіввиведення моксифлоксацину з плазми – 13 годин.
Клінічні характеристики.
Показання.
Місцеве лікування бактеріального кон’юнктивіту, викликаного чутливими до моксифлоксацину штамами бактерій. Для отримання інформації щодо відповідного застосування антибактеріальних засобів дивіться офіційні настанови.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до активної речовини, інших хінолонів або до будь-якого з компонентів препарату.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Досліджень взаємодії з іншими лікарськими засобами не проводилось. Взаємодія з іншими лікарськими засобами малоймовірна, оскільки моксифлоксацин має низьку системну концентрацію при місцевому офтальмологічному застосуванні. Якщо одночасно призначають декілька офтальмологічних лікарських засобів для місцевого застосування, інтервал між їх застосуваннями повинен становити щонайменше 5 хвилин. Очні мазі слід застосовувати останніми.
Особливості застосування.
- Тільки для офтальмологічного застосування. Не для ін’єкцій. Забороняється введення препарату Вігамокс® шляхом субкон’юнктивальної ін’єкції або безпосередньо в передню камеру ока.
- У пацієнтів, які проходили системну терапію хінолонами, спостерігалися серйозні, часом летальні реакції підвищеної чутливості (анафілактичні), іноді після застосування першої дози. Деякі реакції супроводжувались серцево-судинною недостатністю, втратою свідомості, ангіоневротичним набряком (включаючи набряк гортані, глотки та обличчя), обструкцією дихальних шляхів, диспное, кропив’янкою та свербежем.
- При виникненні алергічної реакції на препарат Вігамокс®, краплі очні, застосування препарату необхідно припинити. Серйозні гострі реакції підвищеної чутливості на моксифлоксацин або будь-який компонент цього лікарського засобу можуть потребувати невідкладного лікування. При наявності клінічних показань слід відновити прохідність дихальних шляхів та здійснити кисневу терапію.
- Як і при застосуванні інших антибіотиків, тривале застосування препарату Вігамокс®, крапель очних, може призвести до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів, включаючи гриби. При виникненні суперінфекції слід припинити лікування та призначити відповідну терапію.
- При системній терапії фторхінолонами, у тому числі моксифлоксацином, може виникати запалення та розрив сухожилля, особливо у пацієнтів літнього віку, а також при одночасному застосуванні з кортикостероїдами. При перших ознаках запалення сухожилля лікування із застосуванням препарату Вігамокс®, крапель очних, слід припинити.
- Не рекомендується носити контактні лінзи під час лікування запалень/інфекцій ока.
- Препарат не призначають дітям віком до 2 років для лікування захворювань ока, викликаних Chlamydia trachomіtis, оскільки його дія не досліджувалась у цій категорії пацієнтів. Діти віком від 2 років із захворюваннями очей, спричиненими Chlamydia trachomitis, повинні отримувати відповідне системне лікування. Новонароджені повинні отримувати відповідне системне лікування у разі ураження очей, викликаних Chlamydia trachomitis або Neisseria gonorrhoeae.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Репродуктивна функція
Досліджень впливу препарату Вігамокс® на репродуктивну функцію людини при місцевому застосуванні не проводилось.
Про жодні побічні реакції з боку репродуктивної функції чоловіків або жінок під час застосування препарату Вігамокс®, крапель очних, не повідомлялося.
Вагітність
Оскільки адекватних та добре контрольованих досліджень застосування препарату вагітним жінкам не проводилося, Вігамокс® не слід застосовувати під час вагітності, за винятком тих випадків, коли потенційна користь від застосування препарату перевищує потенційний ризик для плода.
Період лактації
Зверніть увагу!
- Інструкція , розміщена на сайті Країна Здоров'я, носить інформаційний характер і призначена виключно для ознайомлювальних цілей. Не використовуйте цю інструкцію в якості керівництва до самолікування.
- Перед початком лікування, проконсультуйтеся з лікарем і ознайомтесь з оригінальною інструкцією виробника (додається з кожної упаковкою препарату).
