Склад:
діючі речовини: хлорфеніраміну малеат, фенілефрину гідрохлорид;
1 мл містить 2 мг хлорфеніраміну малеату, 2,5 мг фенілефрину гідрохлориду;
допоміжні речовини: цукроза, кислота бензойна (E 210), динатрію едетат, сорбіту розчин (E 420), пропіленгліколь, натрію гідроксид, ароматизатор малини, барвник кармоїзин (Е 122), вода очищена.
Лікарська форма. Краплі оральні з фруктовим смаком.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина від світло-рожевого до рожевого кольору.
Фармакотерапевтична група. Протинабрякові засоби для системного застосування при патології порожнини носа. Код ATХ R01 BА53.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка
Фенілефрин ‒ симпатоміметичний амінофілін, що спричиняє звуження кровоносних судин шляхом стимуляції a-адренергічних рецепторів, розташованих на посткапілярних судинах та кавернозно-венозних синусах слизової оболонки носа. Звуження кровоносних судин знижує кровонаповнення слизової оболонки носоглотки і спричиняє таким чином довготривале зменшення її набряку.
Хлорфеніраміну малеат ‒ блокатор Н1-гістамінових рецепторів. Чинить протиалергічну дію, зменшує прояви ексудації. Виявляє помірно виражений седативний ефект.
Фармакокінетика
Фенілефрин швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Він розподіляється по різних тканинах та рідинах, метаболізується за участю МАО в кишковій стінці та у печінці. Виводиться з сечею незміненим.
Хлорфеніраміну малеат добре всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Найвища його концентрація у плазмі досягається через 1-4 години після вживання внутрішньо. Він проходить через плаценту та виділяється у грудне молоко. Добре зв’язується з протеїнами плазми, повністю метаболізується в організмі і виводиться в основному із сечею у вигляді метаболітів.
Клінічні характеристики.
Показання.
Застуда, яка супроводжується ринореєю, відчуттям закладеності носа, сльозотечею, постійним чханням.
Інфекційні та алергічні ринофарингіти, поліноз (сінна гарячка); симптоматичне лікування гострих та хронічних захворювань верхніх дихальних шляхів: риніти, синусити, фарингіти.
Протипоказання.
Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату або до інших антигістамінних засобів; тяжкі порушення серцевої провідності, декомпенсована серцева недостатність; артеріальна гіпертензія, виражений атеросклероз, тяжкі захворювання коронарних артерій; епілепсія, феохромоцитома, гіпертиреоз, закритокутова глаукома, захворювання уретри та передміхурової залози з утрудненим сечовипусканням, обструкція шийки сечового міхура; пілородуоденальна обструкція, ниркова недостатність, цукровий діабет.
Не застосовувати разом з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та протягом 2 тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО, при одночасному застосуванні з трициклічними антидепресантами або ß-адреноблокаторами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Фенілефрин.
Фенілефрину гідрохлорид не слід застосовувати з α- блокаторами, іншими антигіпертензивними засобами, фенотіазиновими похідними (наприклад прометазин), бронходилататорними симпатоміметичними засобами, гуанетидином, наперстянкою, алкалоїдами раувольфії, індометацином, метилдопою, глюкокортикостероїдами; препаратами, що впливають на апетит, амфетаміноподібними психостимуляторами, стимуляторами пологів, анестетиками, алкалоїдами ріжків, іншими препаратами, що стимулюють центральну нервову систему, теофіліном.
Можливе підвищення судинозвужуючої дії препарату при одночасному його застосуванні із стимуляторами пологової діяльності та аритмій при застосуванні з анестетиками. Можливе значне підвищення артеріального тиску при одночасному внутрішньовенному введенні алкалоїдів споришу.
Атропіну сульфат блокує рефлекторну брадикардію, спричинену фенілефрином, та збільшує вазопресорну відповідь на фенілефрин. Одночасний прийом фенілефрину з ß-адреноблокаторами може призвести до артеріальної гіпертензії та надмірної брадикардії з можливою серцевою блокадою. Слід з обережністю застосовувати з гормонами щитовидної залози, препаратами, що впливають на серцеву провідність (серцеві глікозиди, антиаритмічні препарати). При одночасному застосуванні з препаратами, що зумовлюють виведення калію, наприклад, з деякими діуретиками типу фуросеміду, можливе посилення гіпокаліємії та зменшення артеріальної чутливості до таких вазопресорних препаратів, як фенілефрин.
Не слід застосовувати разом з іншими судинозвужувальними засобами (при будь-якому шляху введення останніх).
Одночасний прийом фенілефрину та інших симпатоміметиків може призвести до додаткової стимуляції центральної нервової системи до надзвичайно високого рівня, що супроводжується нервозністю, дратівливістю, безсонням. Також імовірні напади судом. Окрім цього, одночасний прийом інших симпатоміметиків разом із фенілефрином може призвести до збільшення судинозвужувальної дії або серцево-судинної дії будь-якого з цих двох медичних препаратів.
Хлорфенірамін.
Посилює дію лікарських засобів, що пригнічують центральної нервової системи (гіпнотичних засобів, анестетиків, інгібіторів МАО, трициклічних антидепресантів, антипаркінсонічних препаратів, барбітуратів, транквілізаторів, наркотичних аналгетиків, а також - алкоголю), посилює антихолінергічну дію атропіну, спазмолітиків, протипаркінсонічних препаратів.
Може пригнічувати дію антикоагулянтів і взаємодіяти з прогестероном, резерпіном, тіазидними діуретиками. Одночасне застосування контрацептивів може призвести до зниження ефективності антигістамінного компонента препарату.
Особливості застосування.
Препарат повинен призначати лікар тільки після оцінки співвідношення ризик/користь у таких випадках: артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, хвороба/синдром Рейно, розлади сечовипускання, підвищений внутрішньоочний тиск, гіпертрофія простати, панкреатит.
Амінофіліни можуть спричиняти порушення функцій центральної нервової системи та, як наслідок, викликати появу судом. Фенілефрин, який є складовою препарату, може виявляти судинозвужувальний ефект, спричинити серцево-судинну недостатність з проявами артеріальної гіпотензії. В зв’язку з цим препарат потрібно застосовувати з обережністю пацієнтам старше 70 років та хворим на серцево-судинні захворюваннями.
Під час лікування препаратом не слід застосовувати седативні/снодійні лікарські засоби (особливо барбітурати), що підвищують седативну дію антигістамінних препаратів (хлорфенірамін малеату). З обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок.
Зверніть увагу!
- Інструкція , розміщена на сайті Країна Здоров'я, носить інформаційний характер і призначена виключно для ознайомлювальних цілей. Не використовуйте цю інструкцію в якості керівництва до самолікування.
- Перед початком лікування, проконсультуйтеся з лікарем і ознайомтесь з оригінальною інструкцією виробника (додається з кожної упаковкою препарату).
