Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка. Алмірал - нестероїдний препарат з вираженими знеболюючими / протизапальними властивостями. він є інгібітором простагландінсінтетази (ЦОГ). диклофенак натрію in vitro в концентраціях, еквівалентних тим, які були досягнуті у людини, не пригнічує біосинтез протеогліканів в хрящовій тканині. якщо препарат застосовують одночасно з опадами для купірування післяопераційного болю, Алмірал істотно зменшує потребу в опіоїдах.
Фармакокінетика. Абсорбція. Після введення 75 мг диклофенаку шляхом в / м ін'єкції абсорбція починається негайно, а середня C max в плазмі крові, яка становить близько 2,558 ± 0,968 мкг / мл (2,5 мкг / мл = 8 мкмоль / л), досягається приблизно через 20 хв . Обсяг абсорбції лінійно пропорційний дозі.
У разі, якщо 75 мг диклофенаку вводять шляхом в / в інфузії протягом 2 ч, середня C max в плазмі крові становить приблизно 1,875 ± 0,436 мкг / мл (1,9 мкг / мл = 5,9 мкмоль / л). Більш короткий час інфузії призводить до більш високої C max в плазмі крові, тоді як більш тривалі інфузії призводять до плато концентрації, пропорційній показником інфузії після 3-4 ч. На відміну від відповідних результатів перорального застосування, в разі застосування препарату у вигляді супозиторіїв або в / м введення концентрація в плазмі крові швидко знижується відразу після досягнення максимальних рівнів.
Біодоступність. AUC після в / м або в / в введення приблизно вдвічі більше, ніж після перорального або ректального введення, так як цей шлях дозволяє уникнути метаболізму першого проходження через печінку.
Розподіл. 99,7% диклофенаку зв'язується з білками, головним чином з альбуміном (99,4%).
Диклофенак потрапляє в синовіальну рідину, де C max встановлюється через 2-4 години після досягнення пікового значення в плазмі крові. Очікуваний T ½ із синовіальної рідини становить 3-6 годин. Через 2 години після досягнення C max в плазмі крові концентрація диклофенаку в синовіальній рідині перевищує цей показник в плазмі крові і залишається вище протягом періоду до 12 год.
Диклофенак виявлено в низькій концентрації (100 нг / мл) в грудному молоці в однієї жінки, яка годувала грудьми. Передбачувана кількість препарату, яка потрапляє в організм немовляти з грудним молоком, еквівалентно 0,03 мг / кг / сут.
Метаболізм. Біотрансформація диклофенаку відбувається частково шляхом глюкуронізації интактной молекули, але головним чином шляхом одноразового і багаторазового гідроксилювання та метоксилювання, що призводить до утворення декількох фенольних метаболітів, більшість з яких перетворюється в кон'югати глюкуроніду. Два з цих фенольних метаболітів є біологічно активними, однак їх дія виражена значно менше, ніж дія диклофенаку.
Виведення. Загальний системний кліренс диклофенаку в плазмі крові становить 263 ± 56 мл / хв (середнє значення ± SD). Термінальний T ½ в плазмі крові становить 1-2 год. Чотири метаболіти, включаючи два активних, також мають короткий T ½ - 1-3 ч. Близько 60% введеної дози виводиться з сечею у вигляді глюкуронідного кон'югату інтактної молекули і у вигляді метаболітів, більшість з яких також перетворюється в глюкуронідні кон'югати. Менше 1% виводиться у вигляді незміненої речовини. Залишки дози елімінуються у вигляді метаболітів через жовч з калом.
Спеціальні групи пацієнтів
Пацієнти похилого віку. Ніякої різниці в залежності від віку хворого в абсорбції, метаболізмі або екскреції препарату не відмічено, крім того, що у 5 пацієнтів похилого віку 15-хвилинна інфузія призвела до концентрації в плазмі крові вище на 50%, ніж у здорових добровольців.
Пацієнти з порушенням функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок при дотриманні режиму звичайного дозування не очікується накопичення незміненої активної речовини відповідно до кінетикою препарату після одноразового застосування. В умовах кліренсу креатиніну 10 мл / хв рівні гідроксиметаболітів в плазмі крові приблизно в 4 рази вище, ніж у здорових добровольців.
Однак метаболіти остаточно виводяться з жовчю.
Пацієнти із захворюваннями печінки. У пацієнтів з хронічним гепатитом або компенсованим цирозом печінки кінетика і метаболізм диклофенаку є такими ж, як і у пацієнтів без захворювання печінки.
показання
Препарат при в / м введенні призначений для лікування:
- запальних і дегенеративних форм ревматизму, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту, остеоартриту, спондилоартриту, вертебрального больового синдрому, несуглобовий ревматизму;
- гострих нападів подагри;
- ниркової та біліарної коліки;
- болю і набряку після травм і операцій;
- важких нападів мігрені.
Препарат при введенні у вигляді в / в інфузій призначений для лікування або профілактики післяопераційного болю.
застосування
Препарат слід застосовувати в мінімальних ефективних дозах протягом найкоротшого періоду часу, враховуючи завдання лікування у кожного окремого пацієнта.
Дорослі. Препарат Алмірал, р-р для ін'єкцій, не застосовують більше 2 днів. У разі необхідності лікування можна продовжити таблетками або супозиторії диклофенаку.
В / м ін'єкція. З метою попередження пошкодження нервових або інших тканин у місці ін'єкції необхідно дотримуватися таких правил.
Доза зазвичай становить 75 мг (1 ампула) на добу, яку вводять шляхом глибокої ін'єкції у верхній зовнішній квадрант великого сідничного м'яза. У важких випадках (наприклад коліки) добову дозу можна підвищити до 2 ін'єкцій по 75 мг, між якими дотримують інтервал у кілька годин (по 1 ін'єкції в кожну сідницю). В якості альтернативи 75 мг розчину для ін'єкцій можна комбінувати з іншими лікарськими формами диклофенаку (наприклад таблетками або супозиторії) до максимальної сумарної добової дози 150 мг диклофенаку натрію.
В умовах нападу мігрені клінічний досвід обмежений випадками з початковим застосуванням 1 ампули 75 мг, дозу вводять при можливості відразу ж після застосування супозиторіїв по 100 мг в той же самий день (при необхідності). Загальна добова доза не повинна перевищувати 175 мг в перший день.
Немає доступних даних щодо застосування препарату Алмірал для лікування нападів мігрені тривалістю більше 1 доби.
В / в інфузії. Безпосередньо перед початком в / в інфузії Алмірал слід розвести в 100-500 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози. Обидва розчину необхідно буферізіровать розчином бікарбонату натрію (0,5 мл 8,4% розчину або 1 мл 4,2%). Використовувати можна тільки прозорі розчини.
Алмірал, р-р для ін'єкцій, не слід вводити у вигляді болюсної ін'єкції.
Рекомендовані альтернативні режими дозування препарату Алмірал, розчину для ін'єкцій:
- для лікування помірної і важкої післяопераційного болю 75 мг необхідно вводити безперервно протягом від 30 хв до 2 год; в разі необхідності лікування можна повторити через 4-6 год, але доза не повинна перевищувати 150 мг / добу;
- для профілактики післяопераційного болю через 15 хв - 1 год після хірургічного втручання необхідно ввести навантажувальну дозу 25-50 мг, після цього слід застосувати безперервну інфузію приблизно 5 мг / ч до максимальної добової дози 150 мг.
Пацієнти похилого віку. Хоча у пацієнтів похилого віку фармакокінетика препарату Алмірал не погіршується до будь-якої клінічно значущого ступеня, НПЗП слід застосовувати з особливою обережністю у таких хворих, які, як правило, більш схильні до розвитку небажаних реакцій. Зокрема, у ослаблених пацієнтів похилого віку або пацієнтів з низьким показником маси тіла рекомендується застосовувати найнижчі ефективні дози (див. Особливості застосування); також пацієнтів необхідно обстежити щодо шлунково-кишкових кровотеч при лікуванні НПЗП.
Рекомендована максимальна добова доза препарату Алмірал становить 150 мг.
Діти. Диклофенак у лікарській формі розчину для ін'єкцій протипоказаний для застосування у дітей.
Протипоказання
Відома гіперчутливість до діючої речовини, натрію метабісульфіту або будь-яким іншим компонентам препарату; кровотеча або перфорація шлунково-кишкового тракту в анамнезі, пов'язана з попереднім лікуванням НПЗП; активна форма виразки / кровотечі або рецидивуюча виразка / кровотеча в анамнезі (два або більше окремих епізоду встановленої виразки або кровотечі); iii триместр вагітності; як і інші нестероїдні протизапальні засоби, диклофенак також протипоказаний пацієнтам, у яких застосування ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів провокує напади ба, ангіоневротичногонабряку, кропив'янки або гострого риніту; запальні захворювання кишечника (наприклад хвороба крона або виразковий коліт); печінкова недостатність; ниркова недостатність; застійна серцева недостатність (ii-iv функціональний клас по nyha); високий ризик розвитку післяопераційних кровотеч, незгортання крові, порушень гемостазу, гемопоетичних порушень або цереброваскулярних кровотеч; лікування періопераційної болю при аортокоронарне шунтування (або використанні апарату штучного кровообігу); ІХС у пацієнтів, що мають стенокардію, перенесений інфаркт міокарда; цереброваскулярні захворювання у пацієнтів, які перенесли інсульт або мають епізоди минущих ішемічних атак; захворювання периферичних артерій.
У даній лікарській формі препарат протипоказаний дітям.
Протипоказання тільки для в / в застосування:
- одночасне застосування НПЗП або антикоагулянту (в тому числі гепарину в низьких дозах);
- наявність в анамнезі геморагічного діатезу, підтвердженого або підозрюваного цереброваскулярного кровотечі;
- операції, пов'язані з високим ризиком кровотечі;
- БА в анамнезі;
- помірне або тяжке порушення функції нирок (креатинін плазми крові 160 мкмоль / л);
- гіповолемія або зневоднення з якої-небудь причини.
Побічні ефекти
Наведені нижче побічні ефекти включають такі, які пов'язані з введенням препарату Алмірал в умовах короткострокового та тривалого застосування.
З боку крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, лейкопенія, анемія (включаючи гемолітичну та апластичну), агранулоцитоз.
З боку імунної системи: гіперчутливість, анафілактична і анафілактоїдна реакція (включаючи гіпотензію і шок), ангіоневротичний набряк (включаючи набряк обличчя).
Психічні розлади: дезорієнтація, депресія, безсоння, нічні кошмари, дратівливість та інші психічні порушення.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, втомлюваність, парестезія, порушення пам'яті, судоми, тривожність, тремор, асептичний менінгіт, розлад смаку, інсульт, сплутаність свідомості, галюцинації, порушення чутливості, загальне нездужання.
З боку органу зору: розлад зору, затуманення зору, диплопія, неврит зорового нерва.
З боку органів слуху та лабіринту: верт
